Понеділковий обід

Часом так смачно нагодують, що хочеться про це розповісти.

Кілька разів проходила повз цей заклад, ще за часів ремонту, і сподівалася, що там з'явиться щось краще за ту Наполетану, яка була там до того. І мої надії виправдали себе.

Grissini. Тратторія. Проспект Свободи, 31.

Перше, що я зробила, коли зайшла туди, так це загуглила, що ж таке "тратторія", оскільки в Італії не була, італійської не знаю. Українська Вікіпедія каже, що Тратторія - в Італії заклад громадського харчування з сімейною затишною атмосферою та доступними цінами, де подають готові страви. Зазвичай тратторії знаходяться на периферії, в характерних місцях. Відзначаються простотою в обслуговуванні та обстановці. Російська Вікі доповнює вище сказане тезою, що тратторія орієнтована на постійну клієнтуру та немає друкованих меню. 

Тут меню мені таки подали :) Меню та карту вин.

Обслуговування хороше. Уважний офіціант, побачивши, що я вийняла айпад, зразу запропонував пароль до Wi-Fi і витримав усі мої розпитування про страви і можливість виключення з них певних інгредієнтів. В меню є піца, равіолі, різотто, паста, салати, основні страви і супи (щодня готують 2 із 4ох перелічених), з кількома позиціями в кожному розділі. На десерти чомусь не звернула увагу. Пристойний вибір чаїв.

Оскільки я не їм м'яса, меню вивчила дуже добре і замовила запеченого лосося. Очікувати довелось близько 20 хвилин. 

Рибу подали із смачнючим соусом, картопляним пюре і відвареними овочами (цвітна капуста, брокколі і цукіні). Неймовірно смачно - лосось був добре пропеченим, а найголовніше для мене - непересоленим. Солі майже не їм, тому надто чутлива до її наявності.

Різномаїття рослинок на підвіконні та інтер'єр у світлих тонах - створюють легкий затишок.

На фоні звучить підбірка відомих пісеньок італійською. 

Ось так подали рахунок. Ну і враховуючи курс євро, то ще досить демократично мені пообідалось.

Ну і про мінуси - дуже малесенька вбиральня і немає паперових рушників. Не люблю сушарок для рук.

А взагалі, мені сподобалось. Смачно і привітно. Раджу.

Іноді буденності можуть стати маленьким святом.

А.

Він боявся, що я буду про нього писати.

Надиктовувати пальцям рядки.

А мені так хотілось кричати, 

бо не знала куди утікти, бачивши його

на власній кухні. 

Топлес. 

Біля плити.

Дивно це все. Ота закоханість у п'ятнадцять,

і бачити його у своєму ліжку тепер, коли мені двадцять.

Він дивний: не п'є воду з електрочайника,

вівсянку заливає за часовою стрілкою, починаючи з третьої години,

і до його приходу я завжди відлічую хвилини.

Це видається неправильним,

як бейліз у ранковій каві,

та з ним я навчилась не ставити дурних питань 

і малювати безглуздих картин в уяві.

Колись він ставив мене на ковзани,

тепер навчає тантрі.

Колись я таки наважусь від нього піти

і поринути у нові мандри.